Огляд щоденної інформаційно-політичної газети „Україна молода”

Загальна кількість публікацій зі згадкою про туберкульоз за 2008-2009 роки: 20.

Кількість спеціалізованих публікацій: 5 (Наталя Ротай, „Туберкульоз. Стоп-кадр” за 26.03.2009; Аліна Горська, „Загартована паличка” за 26.03.2009; Петро Кущ, „Як „змити” сухоти?” за 18.11.2008; Ярина Матчак, „„Нездорове” манту” за 20.09.2008 та Наталя Ротай, „Пігулка під тиском” за 27.03.2008).

Туберкульоз. Стоп-кадр. Замітка про виставку світлин українських студентів-медиків, приурочену до Дня протидії туберкульозу. Досить емоційно забарвлена. Основна думка: подібні виставки привертають увагу широких верств суспільства до проблем протидії сухотам. Мета: залучити громадськість до боротьби з туберкульозом через художній опис мистецьких робіт. Не вистачає цитат учасників виставки. Інформацію подано доступно.

Загартована паличка. Коротка стаття, приурочена до Дня протидії туберкульозу. Емоційна забарвленість відсутня. Основна думка: є форми сухот нечутливі до медикаментів. Мета: привернути увагу до покращення ефективності лікування таких захворювань. Не вистачає пояснення причин хвороб такою формою туберкульозу. Інформацію подано доступно.

Як „змити” сухоти? Стаття емоційно незабарвлена. Основна думка: донецькі фахівці напрацювали певні навички у протидії туберкульозу. Мета: зробити даний досвід загальновідомим. Тема досвіду не розкрита повністю. Інформацію подано не досить структуровано.

„Нездорове” манту. Стаття емоційно незабарвлена. Основна думка: у школі села Рашків Чернівецької області після проби Манту декілька учнів потрапили до лікарні з різними симптомами. Мета: привернути увагу до безпечності діагностики сухот препаратом „туберкулін”. Не вистачає думки батьків дітей, котрі захворіли. Інформацію подано доступно.

Пігулка під тиском. Стаття має виразне негативне емоційне забарвлення. Основна думка: хворі на туберкульоз часто не завершують лікування і розповсюджують інфекцію. Мета: переконати суспільство в потребі у примусовому лікуванні сухот. Стаття написана вкрай непрофесійно: вона розпочинається з напівхудожньої страшилки про хворого на туберкульоз і його численних жертв; автор, не наводячи статистику, говорить, що розсадниками туберкульозу найчастіше є „бомжі, наркомани, алкоголіки й колишні ув’язнені”, дає поживу численним негативним стереотипам щодо сухот, неправильно інтерпретує цитати медиків. Інформацію подано викривлено й украй суб’єктивно.